Мистецтво поміж дерев та інколи овець – це не насмішка й наруга над «високим», а цілком нормальна світова практика. Традиції поміщати рукотворні мистецькі об’єкти в контекст природи вже сотні років. Наприклад, ще Генрі VIII у XVI ст. прикрашав сади перед палацом скульптурами з грецької міфології. Італійські дворяни в епоху Відродження оздоблювали свої парки класичними об’єктами, віднайденими на давніх руїнах. А наприкінці XVIІ ст. Людовик XIV «заселив» Версаль понад 200 скульптурами з мармуру, бронзи та свинцю. У 1800-х роках почали з’являтися прототипи того, що ми сьогодні називаємо парками скульптури. Сьогодні ці відкриті простори досягають чудового балансу між природою та мистецтвом.
Сучасна скульптура порушує важливі та цікаві теми, які тісно переплітаються з проблемами людини: від екології до гендерної рівності. Вона може бути провокаційною, нестандартною, тому й вимагає простору, в якому найкраще розкриє свої можливості. Звичні галереї більше нагадують стерильні кабінети, куди приходять з конкретною установкою – дивитися на мистецтво. Парки діють по-іншому: тут глядач опиняється наодинці з простором та об’єктом, сам вчиться з ними комунікувати та сприймати їх. Тут ніхто нікого не жене й не забороняє сісти, де захочеться. Тут повна свобода взаємодії та почуттів.
Фото: Yorkshire sculpture park. (c) David Lindsay
Подібний досвід цінний не тільки відвідувачам, але й кураторам, митцям, оскільки відгук аудиторії миттєвий. Вона відчуває себе зобов’язаною реагувати, оскільки мистецтво зухвало втрутилося в її простір. Це дає велике поле для взаємодії та обговорення. Це просто інший досвід, який нероздільно пов’язаний з гострим естетичним і емоційним переживанням. Майже у кожній країні є подібні скульптурні проєкти. Так, на скелях алебастрового узбережжя Нормандії розкинулися сади Етрета. Це справжня творча лабораторія, в якій поєднуються сучасне мистецтво й ландшафтний дизайн. На 7 000 метрів квадратних припадає 35 000 видів рослин і сотні скульптурних об’єктів. Найвпізнаваніша робота авторства Самуеля Сальседо – «Краплі дощу». Каучукові скульптури зображають палітру почуттів та емоцій: очікування поцілунку, невдоволення, втома, радість. Кожен бачить щось своє. Сади Етрета – це місце, де отримуєш задоволення від усього.
Ще є австралійська ініціатива Sculpture by the Sea, яку за сезон відвідують 750 тис. людей. Це найбільша у світі щорічна виставка скульптур, на двох локаціях якої зазвичай представлено майже 200 робіт. По суті, це головна безкоштовна публічна культурна подія в Сіднеї, без якої австралійці вже не уявляють своє місто.
Всі міжнародні парки починалися з потужного імпульсу щось змінити. Нарешті цей імпульс торкнувся й України. У PARK3020 митці зможуть представити світові свій талант, отримати інституційну та фінансову підтримку, знайти однодумців та глядачів. Через виставки, культурні обміни й освітні програми ми створимо простір для натхнення та розвитку нового покоління митців. У нас є амбіція показувати дуже різну скульптуру, щоб зрозуміти, якою взагалі вона може бути. У цьому сенсі парк може стати для нас ще й певною лабораторією з вивчення нових можливостей цього виду мистецтва й переосмислення класичного поняття. Загалом питання «навіщо Україні скульптурний парк?» можна прирівняти до питання «навіщо нам культура?». Тоді відповідь стає очевидною. Особливо якщо пам’ятати, що культура – це те, що робить нас людьми,
